Міжнародне дослідження, нові професійні навички, знайомства з людьми з усього світу та подорожі Канадою — усе це стало частиною літа Івана Дужака, студента факультету ЕлІТ Сумського державного університету, який узяв участь у дослідницькій програмі Mitacs
Своє стажування він проходив в University of Manitoba у Вінніпезі під керівництвом професора Hamid Mansoor. Тема проєкту — Visual Analysis of Digital Endpoint Data in Clinical Trials.
Ми поспілкувалися зі студентом про його дослідницький досвід, життя за кордоном і те, чому він радить не боятися подаватися на міжнародні програми.
Від нульового досвіду до роботи над науковим проєктом
Під час стажування студент розробляв вебзастосунок, який допомагає лікарям аналізувати цифрові дані клінічних кінцевих точок (digital endpoint data) для певного захворювання.
Робота в новій для себе галузі стала серйозним викликом: доводилося одночасно опановувати незнайомі теми й застосовувати отримані знання на практиці.
Що було найскладнішим у роботі над проєктом?
«Чесно, досвіду в цій сфері в мене було нуль, тому це було ДУЖЕ складно — ніби дати неандертальцю вогонь. Я одночасно вчився і робив проєкт. Але воно того коштувало».
Попри труднощі, стажування допомогло студенту отримати практичний досвід наукової роботи, розвинути професійні навички та краще зрозуміти, як відбувається дослідження в міжнародному академічному середовищі.
Окремим викликом стала англійська мова. Перед поїздкою студент хвилювався, чи вистачить йому мовних навичок для повсякденного спілкування та роботи. Проте вже за кілька тижнів почувався набагато впевненіше.
«Тому не переживайте за мову — я бачив людей, які взагалі майже нічого не розуміли на старті. Головне — бажання й зацікавленість, решта підтягнеться».
Життя в Канаді: самостійність і культурний обмін
Стажування стало можливістю навчитися не лише нового у професійній сфері, а й самостійно організовувати повсякденне життя.
Студент жив у гуртожитку, де познайомився з представниками різних країн. Одним із несподіваних відкриттів для нього стала кулінарія: до поїздки він практично не готував, а в Канаді навчився самостійно купувати продукти та готувати їжу.
Згодом приготування страв перетворилося на спосіб відпочинку після роботи над дослідженням.
«Я жив у гуртожитку й пригощав усіх своєю їжею — тричі варив 5-літрову каструлю борщу та різні солодощі. Хтось просив добавки, хтось — приготувати ще раз. Було весело».
Культурний обмін працював в обидва боки. Під час «Дня колумбійської їжі» друзі студента з Колумбії готували традиційний суп санкочо, знайомлячи інших учасників із кухнею своєї країни.
Загалом за час перебування в Канаді студент познайомився з людьми з Колумбії, Мексики, Пакистану, Індії та інших країн.
Як знайти друзів, коли приїжджаєш до іншої країни сам?
За словами учасника програми, головне — бути відкритим до нових знайомств і не боятися проявляти ініціативу. Він навіть шукав компанію для спілкування на Reddit, де познайомився з людиною, з якою згодом подорожував околицями та іншими містами.
Від Торонто до Банфу: пригоди поза університетом
Три місяці в Канаді запам’яталися не лише дослідженнями. Студент також подорожував країною, зокрема побував у Торонто та національному парку Банф.
Поїздка до Торонто була спонтанною — компанію для подорожі склали майже незнайомі люди. А ось мандрівка до Банфу стала окремою пригодою.
Друзі планували провести три ночі в наметах, але дорогою пропустили два автобуси. Коли ж нарешті дісталися місця призначення з усіма продуктами, з’ясувалося, що розпалювати багаття заборонено.
«Три дні виживали на банках тунця. Тунець зранку, тунець в обід, тунець ввечері. Ну найближчим часом я тунець точно не буду їсти».
Такі історії стали невіддільною частиною міжнародного досвіду: вони вчать адаптуватися до несподіваних обставин, домовлятися з іншими та не боятися виходити за межі звичного.
Чому варто подаватися на Mitacs?
Для студента участь у програмі стала значно більшим досвідом, ніж просто літнє стажування за кордоном. Робота над науковим проєктом дала змогу посилити резюме, розвинути професійні компетентності та на практиці відчути переваги міжнародної співпраці.
Водночас програма допомогла покращити англійську, навчитися самостійності, розвинути навички комунікації та познайомитися з людьми, з якими, можливо, спілкування триватиме й після повернення додому.
Що б ви сказали студентам, які вагаються, чи подаватися на міжнародну програму?
«Перше речення, яке я хочу вам сказати: подавайтеся прямо зараз. Ця програма — найкраще, що зі мною траплялося за все життя. За три місяці зі мною сталося стільки пригод, скільки не сталося б і за 10 років життя в Сумах».
Показово, що після повернення з Канади студент майже одразу вирушив на наступну міжнародну програму — цього разу до Ірландії.
Його головна порада іншим студентам — не чекати, поки з’явиться відчуття повної готовності, а використовувати можливості для навчання, досліджень і професійного розвитку.
Досвід учасника Mitacs доводить: міжнародне стажування — це не лише новий рядок у резюме, а й можливість перевірити власні сили, відкрити нові горизонти та отримати досвід, який залишиться з вами надовго.
